Кожного дня дивлячись телевізор, блукаючи Всесвітньою мережею, слухаючи радіо чи просто ідучи містом ми бачимо чи чуємо безліч реклами. Що вона нам дає? Інформацію про товар чи послугу або змушує нас їх придбати?
Звичайна реклама, яку ми бачимо на телебаченні, чуємо по радіо зазвичай відповідає вимогам законодавства, хоча час від часу зустрічаються і дрібні порушення. Виробники продукції, яка рекламуються, несуть відповідальність за достовірність наведеної ними інформації, не змушують і не рекомендують придбати їхню продукцію. Тому така реклама – це інформація.
Майже кожного дня поштою (електронною чи звичайною паперовою) нам приходить безліч рекламних пропозицій, і, якщо реклама у паперовій пошті частково чи повністю відповідає Закону України Про рекламу, то реклама, яка приходить нам електронною поштою, яка є звичайним Спамом, майже завжди порушує вищезгаданий закон. Ця реклама майже змушує нас придбати товар чи послугу інформації про які надано недостатньо, не має інформації про ліцензування, що є обов’язковою нормою в більшості країн світу, в тому числі і в Україні. Час від часу ми отримуємо навіть заклики до повстання, заколоту, надання шкоди державному чи приватному майну, що може загрожувати державним процесам в Україні. Така реклама не має права на поширення, а розповсюджувачі, відповідно до законодавства, мають нести відповідальність. Проте, реклама в Інтернеті в Україні ніяк не відстежується і не регламентується. Державі просто нема діла до цього. Розповсюджувачі такої реклами мають величезні прибутки, не думаючи про закон. А що з простими людьми, які отримують таку рекламу?!
Що найменше, що витрачають користувачі Інтернету, отримуючи Спам – це час. Також одержувачі такої реклами можуть бути введені в оману, витратити власні гроші та нічого не отримати, або отримати товар, який значно відрізняється від заявленого у рекламі, бо рекламодавець у даному випадку не несе будь-якої відповідальності за правдивість наведеної інформації. Гарантій для споживачів також ніяких нема. Тому таку рекламу можна вважати вмовлянням до придбання товару чи послуг.
З 20 квітня 2011 року діє Указ Президента України «Про Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів». Основними завданнями відомства є реалізація державної політики в галузях державного контролю дотримання законодавства в галузі захисту прав споживачів та реклами в цьому напрямку, технічних регламентів, стандартів, норм та правил. Також вона має розглядати жалоби, заяви та пропозиції громадян з питань, які відносяться до компетенції відомства.
Державні органи майже не займаються проблемою кіберзлочинів, та й відстежити кіберзлочинців дуже важко. Розповсюдження Спаму заборонено тільки Інтренет-провайдерами, які зазвичай шукають додаткові шляхи доходів і рідко звертають увагу на діяльність їхніх клієнтів.
Порушення говорять про те, що законодавство в галузі захисту прав споживачів недосконале. Проблемою є й небажання споживачів відстоювати свої права. Пасивність обманутих покупців частково й провокує безлад в цій галузі.
На ділі виходить, що про права споживачів говорять багато, але реальної допомоги не надають. Що казати, якщо навіть від держави населення не може отримати необхідної підтримки. Ми ж самі не навчимося захищати свої права, поки за нами не має захисту держави.
Єдиним шляхом перетворити рекламу тільки на інформацію для споживачів бачиться регламентування на законодавчому рівні реклами в Інтернеті, заборона Спаму, зобов'язування Інтернет-провайдерів переривати доступ до Інтернету користувачам, які надсилають Спам і надавати про них інформацію до правоохоронних органів.
