Вже вкотре в Україні за останні 20 років говорять і сперечаються щодо реформування і удосконалення системи правоохоронних органів. Однак за роки незалежності ця система не зазнала значних змін. Проголошені реформи тільки декларували кореневі перетворення, але нічого не змінювали по суті. За цей час держава зазнала кардинальних змін, сформувались зовсім інші соціально-економічні відносини, інша злочинність, інші злочинці та інші злочини. В незалежній Україні, яка знаходиться у стані перманентних виборів, державі, як виявилось, не до міліції. Проте проблем у сфері правоохоронної діяльності накопичилось достатньо. По-перше, це проблеми відносин міліції і суспільства. Слово «мент» у нас асоціюється з каральними органами. Тут і полягає відмінність з західними країнами, де поліцейський – це людина, яка завжди приходить на допомогу!
Реформування системи правоохоронної діяльності просто необхідно. Воно має торкнутися змін, які будуть містити позитивний вплив на реформування відомств з відповідністю до європейських стандартів. Реформи мають торкнутися міліціонерів, стереотипу мислення, внутрішньої нормативної бази та законодавства.
Після реформування міліції суспільство має відчути себе захищеним, перестане сприймати міліцію, як силову структуру.
Українська міліція нині, як і протягом усього періоду її існування, була, є й буде правоохоронною системою, на яку держава покладає основний тягар відповідальності за захист нашого суспільства від злочинності. Одне з питань, що має турбувати громадянина будь-якої країни, це те, наскільки безпечно живеться йому та його співгромадянам, чи вільні від криміналу вулиці, чи захищені діти, чи зможе захистити свої права людина в державній установі, інституті, лікарні, кабінеті землевпорядника без «додаткового стимулювання». Тому тема міліції завжди була, є і буде актуальною для розглядання суспільством. Однак усім відомо, що сучасний закон України про Міліцію базується ще на конституції СРСР, УРСР, на законах СРСР, УРСР про міліцію. Відповідно враховуючи зміни в житті українського суспільства, можна зробити висновок, що закон України про міліцію, кримінальне й кримінально-процесуальне законодавство є застарілим і не відповідають сучасним умовам в яких знаходиться українське суспільство. Відповідно ситуації яка склалася, громадянське суспільство має запропонувати власні шляхи вирішення проблем, пов’язаних з застарілістю законодавчої бази про міліцію України, які будуть відповідати сучасним умовам українського суспільства.
Розглядаючи проблему я розглянув поняття міліції, розглянув правову основу її діяльності, проаналізував систему міліцейських органів та їх повноваження, розглянув тему контролю за діяльністю міліції, міжнародний досвід реформування міліцейських органів у таких країнах як Росія, Польща та Німеччина. На основі отриманої та обробленої інформації я розробив власний проект реформування міліції. Мій проект реформування міліції України поетапний і складається з п’яти етапів:
Перший етап – ця досягнення позитивних зрушень у функціонуванні органів внутрішніх справ України на найбільш важливих ділянках оперативно-службової діяльності, перш за все – боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, недопущенні розповсюдження наркоманії, посиленні роботи по профілактиці злочинності, а також відчутного поліпшення стану охорони громадського правопорядку на всій території держави.
Другий етап – доведення результатів функціонування органів внутрішніх справ до рівня, який соціально схвалюється, і на цій основі – відновлення та підтримка належного суспільного престижу органів внутрішніх справ, звільнення системи МВС України від невластивих функцій і корупції. На цьому етапі необхідно поновити і удосконалити матеріально технічну базу.
Третій етап – це створення єдиного державного контролюючого органу за діяльністю МВС. Основним завданням органів державного контролю за діяльністю міліції має стати підвищення ефективності діяльності міліції. Для того щоб мета і завдання контролю за діяльністю міліції були досягнуті, вони повинні стати повсякденними, позитивними, постійно перебувати в рамках правового поля, розширюватися, удосконалюючи свої методи і засоби.
Четвертий етап – це підвищення рівня освіти працівників МВС, оскільки На сьогодні склалася така ситуація, що рівень освіти працівників ОВС не відповідає а ні загальним українським, а ні загальним європейським нормам до освіти працівників правоохоронного сектору виконавчої влади держави.
На п’ятому етапі пропонується реорганізація української міліції у поліцію, з урахуванням міжнародного досвіду і моральних цінностей, що потребує ратифікації таких документів як «Декларація про поліцію Ради Європи», «Кодекс поведінки співробітників поліції», «Європейський Кодекс поліцейської етики».
Дослідивши стан української міліції сьогодні, нормативно-правову базу, структуру та діяльність міліції України, міжнародний досвід у реформуванні правоохоронних органів у таких країнах, як Росія, Польща та Німеччина, проаналізувавши роботи науковців щодо української міліції, я розробив власний проект реформування нашої міліції. Я гадаю, впровадження мого проекту по реформуванню міліції має звільнити вулиці від криміналу, дасть змогу суспільству відчути себе захищеним, покращити ефективність праці правоохоронців, привести до повного дотримання прав людини і її фундаментальних свобод, повернути довіру українців до національного правоохоронного органу, піднести діяльність МВС на новий, більш високий, рівень, зблизити український правозахисний орган з відповідними європейськими органами, зменшити рівень злочинності і кількість злочинців в Україні, знищити корупцію в органах МВС, покращити взаємодію ОВС з населенням, зробити діяльність правоохоронних органів публічною, усунути ОВС від не притаманним їм функціям, підняти престиж праці правоохоронця.
Кардинальна реформа органів внутрішніх справ – це не тільки відповідь на незадоволеність громадян діяльністю сучасної міліції, але й частина міжнародних зобов’язань держави.
Повну версію проекту можна завантажити тут!!!
