Життя як море
бува бурхливе, бува спокійне.
Події - хвилі
б'ють нас щосили.
Тут можна захлинутися,
а можна й розвернутися...
Йти проти течії буває марно,
але як дійти, то вже не хмарно.
Як сонце гріє,
то все легше,
а як ніч зійде
хвилі все більше.
Сяйво зірок дає надію
і ти пливеш до них щосили,
а потім сонце... Воно зігріє
І кожні хвилі для тебе милі.
І ти шукаєш:
де ж твій берег?
А як не бачиш,
то знов темніє.
Але йде човен, тебе захопе.
І ось спасіння -
вже не тривожен!
Таке воно твоє спасіння
твоя мета...
14.11.11
гарний вірш, опублікувала у себе в блозі
ВідповістиВидалитиhttp://rainbowofstitches.blogspot.ca/
ВідповістиВидалити