Вже вкотре в Україні за останні 20 років говорять і сперечаються щодо реформування і удосконалення системи правоохоронних органів. Однак за роки незалежності ця система не зазнала значних змін. Проголошені реформи тільки декларували кореневі перетворення, але нічого не змінювали по суті. За цей час держава зазнала кардинальних змін, сформувались зовсім інші соціально-економічні відносини, інша злочинність, інші злочинці та інші злочини. В незалежній Україні, яка знаходиться у стані перманентних виборів, державі, як виявилось, не до міліції. Проте проблем у сфері правоохоронної діяльності накопичилось достатньо. По-перше, це проблеми відносин міліції і суспільства. Слово «мент» у нас асоціюється з каральними органами. Тут і полягає відмінність з західними країнами, де поліцейський – це людина, яка завжди приходить на допомогу!
Реформування системи правоохоронної діяльності просто необхідно. Воно має торкнутися змін, які будуть містити позитивний вплив на реформування відомств з відповідністю до європейських стандартів. Реформи мають торкнутися міліціонерів, стереотипу мислення, внутрішньої нормативної бази та законодавства.
Після реформування міліції суспільство має відчути себе захищеним, перестане сприймати міліцію, як силову структуру.
Українська міліція нині, як і протягом усього періоду її існування, була, є й буде правоохоронною системою, на яку держава покладає основний тягар відповідальності за захист нашого суспільства від злочинності. Одне з питань, що має турбувати громадянина будь-якої країни, це те, наскільки безпечно живеться йому та його співгромадянам, чи вільні від криміналу вулиці, чи захищені діти, чи зможе захистити свої права людина в державній установі, інституті, лікарні, кабінеті землевпорядника без «додаткового стимулювання». Тому тема міліції завжди була, є і буде актуальною для розглядання суспільством. Однак усім відомо, що сучасний закон України про Міліцію базується ще на конституції СРСР, УРСР, на законах СРСР, УРСР про міліцію. Відповідно враховуючи зміни в житті українського суспільства, можна зробити висновок, що закон України про міліцію, кримінальне й кримінально-процесуальне законодавство є застарілим і не відповідають сучасним умовам в яких знаходиться українське суспільство. Відповідно ситуації яка склалася, громадянське суспільство має запропонувати власні шляхи вирішення проблем, пов’язаних з застарілістю законодавчої бази про міліцію України, які будуть відповідати сучасним умовам українського суспільства.
